Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

62 частково дублюються, на іншій між установами виникають ділянки, де клієнт не дістає жодного супроводу [2]. Ключовим виконавцем у цій мережі залишається соціальний працівник. У посібнику І. Іванової окреслено ту функціональну рамку, в межах якої фахівець взаємодіє з пенсіонером-клієнтом [3]. На першому етапі мова йде про активне виявлення осіб, що перебувають у складних життєвих обставинах – значна частина потенційних клієнтів самостійно за допомогою не звертається. Далі здійснюється оцінка потреб: побутових, медичних, соціальних, юридичних. На її основі формується індивідуальний план – документ, що зводить весь спектр допомоги у єдину послідовність дій. Після цього розпочинається власне супровід, у якому фахівець координує взаємодію між службами медицини, реабілітації та юридичної допомоги. Завершальною лінією роботи виступає адвокація прав літньої особи – посередництво у випадках, коли пенсіонер з власних ресурсів не здатен оформити пільгу, домогтися субсидії чи отримати належне медичне обслуговування. Війна змінила професійну рамку соціальної роботи з пенсіонерами. О. Митькевич у спеціальному дослідженні цього питання показує, що до звичних функцій додалися щонайменше три нові [4]. Йдеться передусім про організацію евакуації літніх мешканців прифронтових громад, які через вік або обмежену рухливість самостійно перемістити себе не здатні. Окремим новим напрямом стала робота з документами осіб, переміщених углиб країни: пенсійні справи нерідко доводиться відновлювати з нуля. Третя група завдань – підтримка тих, хто залишився жити поблизу лінії фронту або повернувся на території, звільнені від окупації; ця функція передбачає психосоціальний компонент, оскільки тривале перебування у воєнних умовах істотно змінює стан клієнта. Звіт HelpAge International фіксує загальну характеристику цієї ситуації: для значної частини літніх українців роль соціальної служби трансформувалася зі сфери щоденного обслуговування у площину базового виживання [5]. Декілька структурних чинників обмежують реальну спроможність системи. Фінансування здебільшого закладається до місцевих бюджетів, відтак