Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

241 Ю. Шинкаренко зазначає, що когнітивний компонент копінг-стратегій стосується процесів сприйняття, аналізу та інтерпретації стресових ситуацій, а також вироблення адаптивних способів мислення для зниження суб‘єктивної інтенсивності стресу [9, с. 407]. Проте в умовах воєнної травматизації звичні когнітивні стратегії планування та самоконтролю виявляються ефективними для конкретних проблем, але менш результативними щодо екзистенційних викликів війни. Т. Перепелюк та Н. Харченко встановили, що серед студентів спостерігаються і конструктивні когнітивні підходи (позитивне переосмислення, визнання відповідальності), і дезадаптивні тенденції (пристосовництво, ментальне дистанціювання від проблеми) [8, с. 111-112]. А. Курова підкреслює, що толерантність до невизначеності виступає ключовим когнітивним ресурсом, який дозволяє будувати рефлексивний проєкт власного майбутнього навіть за умови відсутності гарантованої можливості його реалізації [6, с. 54]. Саме розвиток толерантності до невизначеності стає критично важливим для трансформації когнітивних копінг-стратегій студентів в умовах воєнної травматизації. Емоційний компонент копінг-поведінки зазнає найбільш інтенсивних трансформацій під впливом воєнної травматизації. Емоційна сфера студентів у період кризових подій характеризується підвищеною інтенсивністю переживань та складністю регуляції, активізацією ціннісно-смислової діяльності. Т. Омельченко виявив, що кризові періоди у молодих людей супроводжуються дезадаптивними емоційними проявами: підвищеною агресивністю, тривожними станами, емоційним відстороненням, а подекуди й зверненням до психоактивних речовин [7, с. 53]. Л. Карамушка підкреслює, що саме емоційні зусилля з подолання стресу забезпечує здатність регулювати власні переживання та залучати емоційну підтримку оточення [3, с. 16]. За складних кризових обставин молоді люди змушені опановувати більш диференційовані емоційні стратегії, що передбачають як свідоме стримування афективних реакцій чи пошук підтримки, так і перетворення деструктивних емоцій на конструктивний досвід. Т. Перепелюк та Н. Харченко стверджують, що