Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

257 ушкодження кардіоміоцитів, що клінічно проявляється розвитком токсичного міокардиту, аритмій та серцевої недостатності. Встановлено, що критична ділянка зв‘язування дифтерійного токсину локалізується в EGF-подібному домені HB-EGF-рецептора, зокрема в межах амінокислотних залишків Asp106–Ser147 людського HB-EGF. Саме ця ділянка забезпечує високоафінну взаємодію дифтерійного токсину з клітинною мембраною та подальшу реалізацію цитотоксичного ефекту. Наявність специфічних амінокислотних послідовностей у людському HB-EGF пояснює значно вищу чутливість клітин людини до DT порівняно з клітинами мишей, у яких рецептор не забезпечує ефективного зв‘язування токсину. Особливу роль ці механізми відіграють у тканинах серцево-судинної системи, де HB-EGF бере участь у регуляції росту, виживання та функціональної активності кардіоміоцитів. Зв‘язування дифтерійного токсину з EGF-подібним доменом HB-EGF може порушувати фізіологічні сигнальні шляхи EGFR/HB-EGF, що супроводжується дестабілізацією клітинного метаболізму та розвитком токсичного ушкодження міокарда. Після проникнення у кардіоміоцити дифтерійний токсин спричиняє ADP- рибозилювання фактора елонгації EF-2, що супроводжується глибоким пригніченням білкового синтезу. Унаслідок цього порушується синтез міофібрилярних білків, ферментів окисного фосфорилювання та структурних компонентів мембранних органел. Висока метаболічна активність серцевого м‘яза сприяє швидкому розвитку внутрішньоклітинного енергетичного дефіциту та дестабілізації функціонального стану кардіоміоцитів. Одним із ключових механізмів кардіотропної дії DT є токсин-індукована мітохондріальна дисфункція. Порушення роботи дихального ланцюга мітохондрій супроводжується зниженням синтезу АТФ, накопиченням активних форм кисню та активацією оксидативного стресу. Надмірне утворення вільних радикалів спричиняє перекисне окиснення ліпідів мембран, ушкодження саркоплазматичного ретикулума та порушення кальцієвого гомеостазу кардіоміоцитів.