Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

307 збереження автентичності, конструктивну логіку історичних будівель, знати вимоги до науково-проєктної документації, та ще й володіти сучасними комп‘ютерними програмами. На практиці часто виникає розрив: BIM- моделювальник добре володіє програмою, але не розуміє специфіки пам‘ятки, тоді як архітектор-реставратор не завжди має достатні навички володіння спеціалізованим ПО. Існує також нормативна й організаційна невизначеність щодо статусу BIM- моделі у складі науково-проєктної документації. Кінцевим результатом для погодження залишаються традиційні креслення, пояснювальні записки, дефектні відомості та кошторисна документація. Тому виникає питання: чим є BIM-модель? Основним джерелом проєктної інформації, допоміжним інструментом, цифровим архівом, основою для креслень або якимось окремим інформаційним продуктом? Без відповіді на це питання ускладнюється передача даних, погодження документації та подальше використання моделі. Ще один ризик полягає у підміні реставраційної логіки технологічною логікою BIM. Головною метою роботи з пам‘яткою є не створення максимально ефектної цифрової моделі, а збереження її автентичності, наукове обґрунтування втручань, мінімізація втрат історичної тканини та забезпечення довготривалої збереженості об‘єкта. Якщо проєктні рішення починають прийматися не з позицій реставраційної доцільності, а з міркувань зручності чи «краси» моделювання, технологія перестає бути допоміжним інструментом і починає спотворювати саму методику роботи з культурною спадщиною. Таким чином, недоліки BIM у сфері науково-проєктної документації є суттєвими, вони пов‘язані не стільки із самою технологією, скільки з її некритичним застосуванням. Ми досі не маємо чіткої відповіді на питання – чим є BIM в процесі реставрації. Ризик того, що інформаційна модель може стати джерелом спрощень та помилок, зараз є головною проблемою впровадження цієї, без сумніву, прогресивної технології в процес створення проєктів реставрації об‘єктів культурної спадщини.