Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

335 як важливий чинник формування художньої образності, музичної семантики та культурної пам‘яті, що набуває особливої актуальності в умовах розвитку музичного мистецтва ХХ-ХХІ століть. Виклад основного матеріалу дослідження. Однією з характерних рис музичної культури другої половини ХХ - початку ХХІ століття стало кардинальне переосмислення ролі ударних інструментів у системі художньої виразності. Їхнє функціонування поступово виходить за межі традиційного ритмічного супроводу чи колористичного доповнення оркестрової фактури, набуваючи ознак самостійного художнього феномена. Така трансформація безпосередньо пов‘язана зі змінами естетичних пріоритетів сучасного мистецтва, у якому категорії руху, енергії, часової динаміки та процесуальності стають визначальними компонентами музичного мислення [4; 10; 11; 18]. Сучасна музикознавча думка розглядає тембр як один із фундаментальних чинників організації музичного простору. У працях Л. Корній, О. Берегової, В. Москаленка, Г. Карась, І. Ляшенка та інших дослідників наголошується на тому, що розвиток музики ХХ століття супроводжувався активним розширенням звукової палітри та формуванням нових принципів тембрової драматургії [4; 7; 16; 18; 21]. У цьому контексті особливої ваги набуває ритм, який перестає сприйматися виключно як структурний елемент музичної тканини та набуває ознак самостійної художньо-смислової категорії. Його зв‘язок із природними біоритмами людини й закономірностями функціонування навколишнього світу сприяє появі нових моделей музичного часу та нових принципів організації звучання [18; 19; 23]. Посилення інтересу композиторів до перкусійної сфери пов‘язане також із прагненням актуалізувати звуковий образ ударності як універсальний символ динаміки, енергії та руху. Характерною рисою сучасного композиторського мислення стає вихід цього образу за межі власне ударного інструментарію. У музичних творах дедалі частіше застосовуються артикуляційні, фактурні та темброві прийоми, що імітують ударну природу звучання на інструментах