Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

336 інших груп. Завдяки цьому формується новий тип музичної образності, у якому ударність постає не лише акустичною характеристикою, а й важливим засобом художнього висловлювання [8; 15; 16; 23]. Особливе місце в історії становлення перкусійного мислення належить Белі Бартоку. Саме його творчість започаткувала принципово новий підхід до осмислення ритму як конструктивної основи музичної драматургії. У таких творах, як Music for Strings, Percussion and Celesta та Sonata for Two Pianos and Percussion , ударні інструменти вперше набувають статусу рівноправних учасників музичного процесу. Водночас композитор активно розкриває прихований перкусійний потенціал фортепіано, трактуючи його не лише як гармонічний чи мелодичний інструмент, але й як джерело ритмічної енергії та тембрової експресії [8; 10; 15]. Подальший розвиток цієї тенденції простежується у фортепіанній музиці другої половини ХХ століття. За спостереженнями О. Симонянц, токатно- ударний принцип організації фактури стає однією з характерних ознак сучасного концертного стилю. Зростання ролі моторики, акцентованої артикуляції та ритмічного імпульсу було обумовлене потребою адекватного художнього відображення складних соціокультурних процесів епохи. У результаті ударність поступово трансформувалася на один із ключових знаків музичної мови сучасності [8; 10; 18]. Разом із ритмічним аспектом дедалі більшої ваги набуває темброва складова перкусійного звучання. Розширення палітри виконавських прийомів сприяло появі нових акустичних ефектів і принципово нових способів організації музичного матеріалу. У творах Бели Бартока, Родіона Щедріна, Софії Губайдуліної та інших композиторів широко використовуються нетрадиційні методи звуковидобування на арфі, струнних та духових інструментах, що створює своєрідний синтез тембрових якостей різних інструментальних груп. Такі прийоми істотно збагачують семантичний потенціал музичного твору та відкривають нові можливості художньої інтерпретації [5; 15; 16; 23].