Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

349 Матеріалом дослідження стали тринадцять резонансних музичних відеоробіт: Kalush Orchestra «Stefania», SKOFKA «Чути гімн», Антитіла «Фортеця Бахмут», Маша Кондратенко «Ванька-встанька», YARMAK ft. ALISA «Дике поле», PROBASS ∆ HARDI «Good Evening / Where Are You From?», Ed Sheeran & Antytila «2step», The Kiffness & Andriy Khlyvnyuk «Ukrainian Folk Song ARMY REMIX», Pink Floyd & Andriy Khlyvnyuk «Hey Hey Rise Up», Jerry Heil «#МРІЯ», Макс Барських «Буде весна», Океан Ельзи «Місто Марії», Океан Ельзи «Квіти мінних зон» [1; 2; 6-8; 14; 17-22; 24]. Критеріями добору стали: створення або активна рецепція в період повномасштабної війни; наявність воєнного, патріотичного, травматичного, меморіального або ідентифікаційного змісту; виразна режисерська або монтажна концепція; суспільний резонанс; помітність у YouTube-просторі; здатність репрезентувати різні емоційні фази воєнного досвіду. Музичний відеокліп як простір режисерського осмислення війни В умовах війни музичний відеокліп виконує низку функцій, які виходять за межі традиційної промоції музичного твору. Він стає простором емоційної мобілізації, візуального свідчення, меморіальної фіксації, культурної дипломатії та терапевтичного співпереживання. Якщо у мирний час кліп часто спрямований на формування іміджу артиста, то у воєнний період образ виконавця нерідко підпорядковується ширшому образу спільноти, народу, міста, країни або покоління, що переживає травму. Режисер у такому контексті виступає медіатором між індивідуальною пісенною емоцією та колективним досвідом. Він організовує візуальний матеріал так, щоб приватний біль, гнів, надія чи любов набули суспільного масштабу. У цьому процесі важливими є не лише сюжет і герої, а й тип простору, фактура зображення, ритм монтажу, ступінь документальності, символи, інтонація кадру та спосіб взаємодії артиста з камерою. У відеороботах воєнного періоду можна виокремити кілька ключових режисерських стратегій. Документально-свідча стратегія базується на використанні реальних локацій, кадрів руйнувань, військової присутності,