Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

353 розширюється до платформи поширення: значення формує не тільки первинне відео, а й масова рецепція [20]. Міжнародні колаборації Ed Sheeran & Antytila, Pink Floyd & Andriy Khlyvnyuk, The Kiffness & Andriy Khlyvnyuk демонструють, що музичне відео воєнного часу може виконувати функцію культурної дипломатії. У цих роботах український голос, український фольклорний мотив або український досвід стають зрозумілими для глобальної аудиторії. Особливо важливо, що транснаціональний формат не розчиняє українську ідентичність, а навпаки посилює її видимість [14; 19; 22]. «Буде весна» Макса Барських слід описувати окремо: це не класичний постановочний музичний кліп, а монтажна відеоробота, побудована на поєднанні пісні з кадрами війни. Її художня дія полягає не у створенні вигаданого кліпового простору, а в монтажному структуруванні документальної фактури перших тижнів вторгнення. У цьому випадку відео функціонує як емоційний маніфест і форма колективного переживання шоку, болю та надії на відновлення [2]. «Місто Марії» і «Квіти мінних зон» гурту Океан Ельзи демонструють два різні способи роботи з пам‘яттю. Перша відеоробота функціонує як посвята Маріуполю та його захисникам, друга - як складніший монтаж паралельних реальностей, де тилове життя та війна існують одночасно. Саме «Квіти мінних зон» особливо важливі для теми цієї статті, оскільки кліп візуалізує суспільний стан роздвоєності: життя триває, але війна залишається невіддільним фоном цього життя [7; 8]. Типологія режисерських стратегій Аналіз наведених у таблиці 1 відеоробіт дозволяє виокремити кілька типів режисерських стратегій. Перший тип - документально-свідча режисура. Вона характерна для робіт, у яких відеоряд тяжіє до реальних локацій, фактури війни, простору руйнувань, фронтової або прифронтової присутності. До цього типу належать «Фортеця Бахмут» гурту Антитіла, «Квіти мінних зон» гурту Океан Ельзи, частково «Stefania» Kalush Orchestra та «Буде весна» Макса