Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

152 динаміку розвитку інвазійного процесу залежно від сезону року, умов утримання та годівлі, а також вчасно розробляти та впроваджувати раціональні схеми лікувально-профілактичних заходів. Без детального знання епізоотичного стану конкретного регіону чи господарства неможливо побудувати дієву стратегію боротьби з паразитами. Це пов'язано з тим, що більшість збудників мають високу стійкість у зовнішньому середовищі, тривалі життєві цикли та здатність до швидкого відновлення чисельності популяцій після безсистемних дегельмінтизацій. Постійні зміни кліматичних умов, міграція тварин та порушення ветеринарно-санітарних правил утримання призводять до трансформації епізоотичного процесу, що вимагає безперервного наукового супроводу та моніторингу [5, c. 56; 6, c. 78]. Серед усього різноманіття гельмінтозів коней найбільшу небезпеку та найширше розповсюдження мають стронгілятози шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та параскароз. Стронгілятози травного каналу коней є поліетіологічним захворюванням, яке викликається чисельною групою нематод, що належать до родин Strongylidae та Cyathostomidae (малі стронгіліди, або ціатостоміни). Личинки цих паразитів під час міграції в організмі господаря або під час розвитку в слизовій оболонці товстого кишечнику завдають серйозних механічних пошкоджень тканинам, викликають розвиток виразкових ентеритів, колітів, порушують процеси травлення та всмоктування поживних речовин. Клінічно це проявляється хронічними розладами ШКТ, анемією, прогресуючим виснаженням, затримкою росту лошат та частими нападами паразитарних колік, які без надання невідкладної допомоги можуть закінчитися загибеллю тварини [7, c. 198; 8, c. 30]. Параскароз, збудником якого є велика нематода Parascaris equorum , є ще однією вкрай важливою проблемою конярства. Цей гельмінтоз найбільш поширений серед лошат поточного року народження та молодняку віком до двох років. Дорослі паразити, досягаючи значних розмірів (до 30–40 см і локалізуючись у тонкому кишечнику, здійснюють потужний механічний тиск на стінки кишок, що може призвести до їх закупорки (обтураційного ілеусу) або