Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

199 освіти. Запропоновано модульну організацію навчального матеріалу з опорою на жанри медичного дискурсу та критерії оцінювання дискурсивних умінь. Ключові слова: професійний дискурс лікаря, лінгводидактика, мовно- дискурсивна компетентність, українська мова як фахова, медична комунікація, медична термінологія, комунікація в умовах війни, ґендерний аспект медичної комунікації, вища медична освіта. Сучасна вища медична освіта в Україні дедалі чіткіше артикулює запит на лікаря як на компетентного мовця, здатного діяти у складних комунікативних обставинах: говорити з пацієнтом і його родиною, узгоджувати позиції з колегами, оформлювати медичну документацію, виступати в академічному й публічному просторі. Воєнний контекст посилив цей запит: лікар нині значною мірою працює з пораненими захисниками, цивільними постраждалими, переміщеними особами, родинами загиблих, що ставить підвищені вимоги до точності, етичної виваженості й психологічної безпеки мовлення [4]. Поняття професійного дискурсу лікаря тлумачимо як соціально вмотивовану комунікативну практику, у якій мовні засоби української літературної мови організовуються відповідно до цілей медичної діяльності, ролей учасників, жанрової форми та етичних обмежень професії. Принципово, що професійний дискурс і медична терміносистема перебувають у відношенні взаємозумовленості: дискурс структурується термінологією, а термінологія валідує себе саме в реальному дискурсі: в усному спілкуванні з пацієнтом, у записах історії хвороби, в академічному й науковому текстах [3, с. 12]. Такий підхід задає чіткі координати для лінгводидактики: навчати не лише норм, а й моделей мовленнєвої поведінки в типових ситуаціях клінічної та наукової практики. Першим лінгводидактичним орієнтиром виступає професійна контекстуальність змісту мовної підготовки. Матеріал добирається не з абстрактного переліку тем, а з реального простору майбутньої діяльності лікаря: збір скарг і анамнезу, повідомлення серйозного діагнозу, узгодження