Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

346 і знижують ефективність лікування раку [1; 2; 3]. Не менш важливим є здатність клітин переходити у стан дормантності (спокою), який характеризується тимчасовою, але оборотною зупинкою проліферації [1; 2]. Перебуваючи у стані метаболічного спокою, малігнізовані клітини зберігають повну життєздатність за умов блокування клітинного циклу, що зумовлює їхню тривалу латентну персистенцію в організмі пацієнта без клінічних проявів захворювання [1; 4]. Такий стан є еволюційно детермінованим адаптивним механізмом виживання, який дозволяє малігнізованим клітинам переносити екстремальний метаболічний стрес та уникати цитотоксичної дії хіміотерапевтичних агентів [1; 2]. Дормантні пухлинні клітини відіграють ключову роль у рецидивах і метастазуванні пухлин, оскільки здатні «активуватися» після завершення лікування і відновлювати проліферацію [1; 2]. Їхній стан регулюється як внутрішньоклітинними механізмами (контроль клітинного циклу, сигнальні шляхи p38/MAPK, TGF-β2), так і зовнішніми факторами мікрооточення, зокрема позаклітинним матриксом і гіпоксією [2; 3]. Відповідно, індукція та вихід із дормантності розглядаються як важливі чинники лікарської резистентності та генерації віддалених рецидивів новоутворень [1; 2]. Таким чином, ракові стовбурові клітини разом з мікрооточенням формують складну адаптивну систему, яка забезпечує тривале існування пухлини навіть за умов медикаментозного пресингу. Їхня здатність змінювати функціональний стан, взаємодіяти з клітинними елементами мікрооточення та уникати імунологічного контролю створює серйозні перешкоди для повного усунення злоякісного процесу. У зв’язку з цим перспективним напрямом сучасної онкології є розробка комбінованих підходів, що одночасно впливають як на самі ракові стовбурові клітини, так і на їхнє мікрооточення, а також враховують механізми переходу клітин у дормантний стан. Впровадження таких інтегрованих підходів може забезпечити істотне підвищення ефективності лікування та мінімізувати ризик повторного розвитку захворювання [1; 2; 3].