Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

345 У процесі самооновлення утворюються нові ракові стовбурові клітини, а під час диференціації – гетерогенні пухлинні субпопуляції, що не належать до пухлинних стовбурових клітин. Це забезпечує фенотипову неоднорідність новоутворення, його високий онкогенний потенціал та гістоієрархічну організацію. Як наслідок, саме РСК виступають першопричиною формування резистентності пухлинного конгломерату до цитотоксичної терапії та виступають головним чинником ініціації клінічних рецидивів [1; 2; 4]. Згідно з сучасними уявленнями ракові стовбурові клітини можуть виникати як із нормальних стовбурових клітин унаслідок мутацій, так і шляхом дедиференціації зрілих клітин під дією інтегрованих генетичних та епігенетичних змін. Важливу роль у цьому процесі відіграє клітинна пластичність [1; 4]. Мікрооточення пухлин ( tumor microenvironment , TME) є гетерогенним комплексом, що інтегрує малігнізовані, стромальні та імунокомпетентні клітини, а також компоненти екстрацелюлярного матриксу. TME виступає критичним детермінуючим чинником онкогенезу та відіграє провідну роль у формуванні терапевтичної резистентності новоутворень. Пухлинне мікрооточення суттєво впливає на поведінку пухлинних клітин, зокрема на процеси проліферації, виживання, неоангіогенезу, імунну відповідь і реакцію на терапію. До складу мікрооточення пухлини входять імуносупресивні клітини, такі як пухлинно-асоційовані макрофаги (TAM), мієлоїдні супресорні клітини (MDSC), пухлинно-асоційовані фібробласти (CAF) та регуляторні Т-лімфоцити (Treg), які пригнічують протипухлинну імунну відповідь та потенціюють прогресування захворювання [1; 2; 3]. Принципове значення має той факт, що між раковими стовбуровими клітинами і мікрооточенням пухлин існує тісний взаємозв’язок. Мікрооточення підтримує РСК, забезпечуючи їм нішу для виживання, самооновлення та формування стійкості до терапії. Водночас РСК виділяють фактори, що сприяють формуванню імуносупресивного мікрооточення та підтримують його стабільність. Така взаємодія створює умови, які ускладнюють імунний контроль