Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

83 інформаційних ресурсів органів державної влади, правоохоронних структур, воєнних формувань і об’єктів критичної інфраструктури. Захист інформації у воєнний період являє собою комплексну систему правових, організаційних і технічних заходів, спрямованих на запобігання несанкціонованому доступу, втраті, блокуванню або модифікації інформаційних ресурсів. Його зміст охоплює встановлення посилених режимів обмеження доступу до відомостей воєнного характеру, забезпечення належного рівня захисту персональних даних, а також дотримання вимог кібербезпеки всіма суб’єктами інформаційних відносин, незалежно від їх правового статусу [1]. Серед основних проблем у цій сфері слід виокремити недосконалість нормативно-правового регулювання, недостатній рівень технічного захисту інформаційних систем, вплив людського фактору та ускладненість оперативного реагування на нові типи кіберзагроз [2]. Окремої уваги потребує захист персональних даних, службової інформації та відомостей воєнного характеру, розголошення яких може становити реальну загрозу обороноздатності держави та безпеці громадян. Правове регулювання зазначених питань забезпечується низкою нормативно-правових актів України, зокрема законами України «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про державну таємницю», «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», «Про Національну безпеку України», «Про правовий режим воєнного стану», а також актами Президента України, рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, нормативними актами Кабінету Міністрів України, Держспецзв’язку, СБУ та інших уповноважених органів. Вони визначають порядок функціонування інформаційних систем в умовах воєнного стану, особливості захисту державних інформаційних ресурсів, режим обмеження поширення окремих відомостей та механізми реагування на кіберінциденти. Водночас аналіз нормативної бази свідчить про наявність суттєвих проблем її узгодженості. Зокрема, простежується невідповідність між законами