Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

84 України «Про інформацію» [3], «Про доступ до публічної інформації» [4] та «Про державну таємницю» [5] у частині визначення меж поширення відомостей про наслідки обстрілів, переміщення воєнної техніки та функціонування критичної інфраструктури, що зумовлює неоднозначність правової кваліфікації інформації. Додатково виявляється недостатня гармонізація положень Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» [6] з підзаконними актами Держспецзв’язку щодо реагування на кіберінциденти, зокрема відсутність уніфікованого алгоритму дій суб’єктів кібербезпеки у разі витоку інформації або кібератак, що призводить до неоднакового рівня реагування державних органів [7]. Певна неузгодженість також спостерігається між положеннями статті 114-2 Кримінального кодексу України [8] та нормами адміністративного законодавства у частині розмежування відповідальності за поширення інформації з обмеженим доступом, оскільки відсутні чіткі критерії визначення шкоди обороноздатності держави та суспільно небезпечних наслідків, що ускладнює формування єдиної судової практики. Попри наявність значної кількості нормативно-правових актів, відсутній системний кодифікований підхід до регулювання захисту інформації в умовах збройного конфлікту. Це ускладнює практичне застосування норм, оскільки різні підзаконні акти містять відмінні або недостатньо деталізовані вимоги щодо роботи з інформацією з обмеженим доступом. Крім того, залишається актуальною проблема недостатньої конкретизації складів правопорушень у сфері інформаційної безпеки, зокрема відсутність чіткого розмежування між умисними та необережними формами поширення чутливої інформації [9]. Також швидкий розвиток цифрових технологій і нових каналів комунікації (соціальні мережі, месенджери, онлайн-платформи) випереджає оновлення правового регулювання, що призводить до появи «правових прогалин» у сфері інформаційної безпеки.