Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

144 Метою статті є наукове обґрунтування пріоритетних напрямів реалізації соціальної відповідальності підприємств готельно-ресторанного бізнесу в період післявоєнного відновлення України та розробка практичних рекомендацій щодо їх впровадження. Війна стала каталізатором переходу від декларативної соціальної відповідальності до дієвої участі бізнесу у виживанні нації. Дослідження показують, що вибір стратегії КСВ підприємством залежить від п’яти ключових факторів: розміру організації, вразливості локації, критичності галузі, фінансових можливостей та попередньої зрілості стратегії КСВ. Для сектору готельно-ресторанних послуг це означало переорієнтацію на гуманітарні потреби: забезпечення житлом ВПО, організацію безкоштовного харчування для військових та волонтерів, підтримку енергетичної стійкості громад [3, с. 63- 86]. Традиційне розуміння КСВ було доповнене етичними практиками працевлаштування та екологічними змінами, що відповідають Десяти принципам Глобального договору ООН. Важливо підкреслити, що в умовах війни КСВ стала формою «комунікативного важеля», який дозволяє компаніям зберігати лояльність клієнтів та довіру міжнародних партнерів навіть за значного падіння прибутків [3, с. 63-86; 7, с. 72-78]. Післявоєнне відновлення вимагає від підприємств HoReCa гнучкості та впровадження нових бізнес-моделей. Виокремлюють три основні стратегії адаптації, які успішно застосовуються українським бізнесом [7, с. 72-78]: 1. Запуск нового продукту або переорієнтація діяльності: бізнес змінює асортимент або послуги відповідно до актуальних потреб (наприклад, виробництво тактичного взуття замість цивільного або адаптація меню під локальні продукти). 2. Додавання послуг та модифікація існуючих продуктів: збереження клієнтської бази через нові форми взаємодії, такі як мобільні точки обслуговування або доставка у деокуповані регіони.