Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

149 УДК 726:159.9 Олійник Ганна Іванівна старша викладачка кафедри архітектурного проектування, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) м. Київ, Україна САКРАЛЬНИЙ ПРОСТІР ЯК ЧИННИК ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ: АРХІТЕКТУРНИЙ ВИМІР Анотація. Сакральний простір сучасної української церкви розглядається як архітектурно організоване середовище психічної стабілізації особистості в умовах війни. Обґрунтовується роль архітектурних медіумів – пропорцій, світла, тектоніки, акустики та іконографії – у формуванні досвіду присутності, що сприяє зниженню тривожності та відновленню внутрішньої рівноваги. Ключові слова : сакральний простір; психічна стійкість; архітектонічна естетика; літургійний досвід; архітектурні медіуми; світлотектоніка; акустика храму. Умови повномасштабної війни надають проблемі психічної стійкості особистості особливої суспільної та гуманітарної ваги. Травматичний досвід небезпеки, втрат, вимушеного переселення, тривалого стресу та хронічної невизначеності порушує внутрішню рівновагу людини й загострює потребу в середовищах, здатних підтримувати процеси психоемоційної стабілізації. У цьому зв’язку актуалізується архітектурне осмислення умов, у яких формується відчуття безпеки, зосередження та внутрішнього опертя. Архітектурно організований простір через пропорцію, світло, тектоніку, акустику та просторову ієрархію впливає на стан людини, підтримує внутрішню зібраність і створює умови для відновлення. Особливого значення набуває сакральний простір, який поєднує функцію духовного осередку з