Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

151 формують систему фокусів, що спрямовує сприйняття та надає простору змістовної визначеності [3]. Узгоджена дія цих чинників формує цілісну архітектурну систему, у якій простір набуває якості простору-присутності — середовища, що організовує зосередження, співприсутність і внутрішню зібраність людини. Дієвість цієї системи простежується на прикладі церкви Святого Василія Великого в Києві (арх. Л. Скорик), де архітектурна організація простору демонструє узгоджену взаємодію зазначених медіумів. Просторова ієрархія храму вибудовується як послідовність входження: затемнений поріг і підхорний простір переводять людину у стан зосередження; нава розкривається як середовище спільної присутності; вівтарна зона акцентується світлом і висотою як смисловий центр. Світло формує вертикальну спрямованість і підкреслює кульмінаційні точки простору. Тектонічна організація, що базується на багатогранній геометрії об’єму, створює відчуття конструктивної цілісності та рівноваги. Акустичні характеристики забезпечують баланс між розбірливістю мовлення і резонансністю співу, формуючи цілісне звукове середовище. Іконографія включена у просторову структуру через систему світлових акцентів і візуальних осей. Узгоджена дія цих чинників дозволяє розглядати храм як цілісну архітектурну систему, у якій простір функціонує як середовище простору- присутності — впорядкованого, спрямованого і смислово насиченого. Узагальнення дії архітектурних медіумів подано у табл. 1.