Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

16 Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення механізмів забезпечення вітальної безпеки членів сімей військовослужбовців НГУ як складової загальної системи національної безпеки. У сучасних умовах саме збереження людського потенціалу, підтримка соціальної стабільності та забезпечення психологічної стійкості населення виступають визначальними чинниками довготривалої спроможності держави протистояти зовнішнім загрозам. Отже, дослідження вітальної безпеки членів сімей військовослужбовців НГУ має важливе теоретичне та практичне значення, оскільки спрямоване на формування ефективної моделі підтримки цієї соціальної групи в умовах тривалої збройної агресії та загальної нестабільності. Метою роботи є визначення сутності та особливостей вітальної безпеки членів сімей військовослужбовців НГУ, аналіз основних загроз її забезпеченню в умовах воєнного стану, а також обґрунтування напрямів підвищення ефективності системи їх соціального, психологічного та правового захисту. Сучасні трансформації безпекового середовища, зумовлені збройною агресією проти України, актуалізують потребу переосмислення змісту безпеки як суспільного феномену. Традиційна парадигма, орієнтована переважно на державу та її інститути, поступово доповнюється людиноцентричним підходом, у межах якого ключовим об’єктом захисту виступає людина, її життєво важливі інтереси та здатність до функціонування в умовах кризових впливів. У цьому контексті формується та набуває розвитку концепція вітальної безпеки, яка інтегрує різні аспекти забезпечення життєздатності особи [1, с. 152]. Вітальна безпека у загальному розумінні характеризується як інтегрований стан захищеності життя, здоров’я, психоемоційної стабільності, соціальної функціональності та гідності людини. На відміну від вузьких підходів, що зосереджуються на окремих складових (наприклад, фізичній або медичній безпеці), вона передбачає цілісне охоплення всіх ключових сфер життєдіяльності. Такий підхід дозволяє враховувати не лише наявність загроз, але й здатність особи адаптуватися до них, протидіяти їх наслідкам та відновлювати власні ресурси. У прикладному вимірі щодо членів сімей