Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

17 військовослужбовців НГУ вітальна безпека набуває специфічних ознак. Ця соціальна група не є безпосереднім учасником бойових дій, однак перебуває під постійним впливом воєнних ризиків через зв’язок із військовослужбовцем. Така опосередкована залученість формує особливий тип вразливості, що поєднує психологічні, соціальні та економічні чинники. Відтак вітальна безпека у даному випадку має розглядатися як стан, за якого члени сімей здатні зберігати стабільність функціонування, виконувати соціальні ролі та підтримувати життєдіяльність сім’ї в умовах тривалої невизначеності [2, с. 152]. Структурно вітальна безпека членів сімей військовослужбовців НГУ може бути представлена через систему взаємопов’язаних компонентів. Першим із них є фізичний компонент, який охоплює стан здоров’я, доступ до медичних послуг та базові умови життєзабезпечення. Другим виступає психологічний компонент, що включає емоційну стабільність, рівень тривожності, здатність до подолання стресових ситуацій і збереження внутрішньої рівноваги. Третім є соціальний компонент, який відображає наявність соціальних зв’язків, підтримки з боку громади та держави, а також можливість повноцінної участі у суспільному житті. Четвертим компонентом є правовий, що передбачає рівень обізнаності щодо прав і гарантій, а також реальний доступ до механізмів їх реалізації. Зазначені компоненти перебувають у тісній взаємодії, що зумовлює системний характер вітальної безпеки. Порушення одного з елементів неминуче впливає на інші, формуючи ланцюгову реакцію зниження загального рівня захищеності. Наприклад, тривале психологічне напруження може призводити до погіршення фізичного здоров’я, а соціальна ізоляція – до зниження здатності отримувати необхідну допомогу. Це обумовлює необхідність комплексного підходу до її забезпечення. Методологічною основою дослідження вітальної безпеки виступає міждисциплінарний підхід, який поєднує положення соціології, психології, медицини та права. Такий підхід дозволяє розглядати проблему не фрагментарно, а як цілісну систему взаємопов’язаних факторів. Водночас важливу роль відіграє системний підхід,