Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

204 реабілітаційних програм, належать різноманітні техніки саморегуляції, зокрема дихальні вправи для стабілізації фізіологічного стану, техніки «заземлення», когнітивне реструктурування та ведення щоденника переживань [4, с. 60; 5, с. 142]. Регулярне використання подібних практик підвищує рівень самоконтролю та сприяє зниженню інтенсивності тривожних станів. Нейробіологічні аспекти відновлення психічного здоров’я пов’язані з нейропластичністю мозку — здатністю нервової системи змінюватися під впливом досвіду. У процесі психологічної допомоги спостерігається поступова нормалізація функціонування структур, відповідальних за реакції страху, а також покращення зв’язків між емоційними та когнітивними центрами мозку. Це створює підґрунтя для формування нових адаптивних моделей поведінки [2, с. 118]. Соціальні чинники відіграють ключову роль у процесі адаптації ветеранів до мирного життя. Повернення до цивільного середовища часто супроводжується труднощами працевлаштування, зміною соціальних ролей, відчуженням та недостатнім рівнем підтримки. У цьому контексті важливими є стабільні сімейні відносини, соціальна інтеграція, участь у громадській діяльності та доступ до якісних соціальних і медичних послуг. Особливого значення набуває формування нової ідентичності ветерана, яка інтегрує бойовий досвід у структуру цивільного життя [5, с. 150]. Отже, психічна стійкість виступає інтегративним чинником успішного подолання ПТСР та адаптації ветеранів до умов післявоєнного суспільства. Її розвиток потребує комплексного підходу, що поєднує психологічні, медичні та соціальні заходи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з удосконаленням програм реабілітації, розробкою індивідуалізованих стратегій допомоги та оцінкою їх ефективності в довгостроковій перспективі.