Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

221 коли адаптація не може бути одноразовою реакцією. Йдеться про довготривалий процес психологічного саморегулювання, у якому особистість постійно стикається з необхідністю переоцінки обставин, пріоритетів, відносин і власної ідентичності. Саме за таких умов креативність сприяє гнучкості й оновленню способів взаємодії зі світом, а смислотворення - утриманню цілісності ―Я‖, внутрішньої послідовності та ціннісної узгодженості життєвого вибору. На основі проведеного теоретичного аналізу пропонуємо теоретичну модель взаємозв’язку креативності, смислотворення та резильєнтності особистості в умовах воєнних викликів . Модель відображає послідовність психологічних процесів, через які кризовий досвід війни може бути трансформований у ресурс збереження внутрішньої цілісності та стійкості особистості, а також розвитку її суб’єктності. Вихідним елементом моделі виступає актуальна характеристика загальної системи, а саме воєнні виклики, які задають загальний контекст існування особистості: не лише безпосередня загроза, а й ширший комплекс дестабілізувальних чинників, що створюють кризовий досвід, який порушує звичні механізми саморегуляції, відчуття передбачуваності світу та внутрішньої зв’язності життя. Наступним етапом у моделі є психологічне опрацювання досвіду, яке постає як центральна ланка, через яку зовнішні виклики переходять у площину внутрішньої роботи особистості. У цьому контексті психологічне опрацювання досвіду означає не лише емоційне переживання подій, а й їх когнітивне, ціннісне та екзистенційне осмислення. Саме на цьому рівні визначається, чи буде кризовий досвід фіксувати особистість у стані безпорадності та дезорганізації, чи, навпаки, стане підґрунтям для внутрішньої перебудови й адаптації. У межах запропонованої моделі психологічне опрацювання досвіду реалізується через дві взаємопов’язані лінії: креативність і смислотворення.