Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

222 Креативність розглядається як психологічний ресурс, що забезпечує пошук альтернатив, вироблення нових способів дії та гнучке переосмислення ситуації. У кризових умовах її функція полягає в подоланні ригідності, звуження бачення та фіксації на деструктивних сценаріях. Креативність дає можливість особистості не лише реагувати на зміни, а й активно конструювати нові способи взаємодії з реальністю. У цьому сенсі вона виступає механізмом розширення адаптивного потенціалу. Смислотворення своєю чергою виконує функцію інтеграції пережитого досвіду в ширшу систему особистісних смислів. Воно пов’язане з відновленням або переосмисленням ціннісної опори, збереженням життєвої перспективи та побудовою образу майбутнього навіть в умовах невизначеності. Якщо креативність забезпечує варіативність можливих відповідей на кризу, то смислотворення надає цим відповідям внутрішню зв’язність, ціннісну обґрунтованість і екзистенційну глибину. У моделі ці дві лінії не ізольовані, проте їхня взаємодія веде до формування резильєнтності, яка розуміється як інтегральний результат психологічного опрацювання кризового досвіду з проявами психологічної гнучкості, внутрішньої цілісності, адаптації, здатності до конструктивного вибору. Таким чином, резильєнтність постає не просто як витримування труднощів та адаптація до них, а як динамічний ефект творчого і смислового опрацювання життєвих викликів. Завершальним елементом моделі є суб’єктна активізація особистості. Вона трактується як результат досягнення певного рівня резильєнтності, за якого людина відновлює або посилює власну активну позицію щодо життя, здатність до самовизначення, відповідального вибору та подальшого життєтворення. Такий акцент є принциповим, оскільки дозволяє показати, що психологічна стійкість у воєнних умовах не зводиться лише до адаптації як пристосування. Її більш глибоким наслідком стає саме відновлення суб’єктності як здатності особистості бути автором власного життя навіть у контексті кризи.