Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

226 особистості, що забезпечує збереження внутрішньої цілісності та ефективну адаптацію в умовах стресу (Т. Титаренко, 2009; Т. Чернявська, 2022) [3; 4]. Розуміння нейробіологічних предикторів цієї вразливості та ролі життєстійкості як ресурсу адаптації є ключовим для розробки персоналізованих стратегій профілактики та терапії. Концепція «нейробіології виживання» вказує на те, що ґендерні відмінності у реактивності на стрес зумовлені не лише соціокультурними чинниками, а й фундаментальними розбіжностями у функціонуванні нейроендокринних осей та структур головного мозку. Мета роботи. Теоретичний аналіз сучасних нейробіологічних маркерів, що визначають ґендерну специфіку вразливості до ПТСР, та висвітлення механізмів трансформації нейронних мереж під впливом травматичного стресу з урахуванням ролі життєстійкості як психологічного ресурсу. Матеріали дослідження . Об’єктом аналізу виступили сучасні наукові публікації, метааналізи та результати нейровізуалізаційних досліджень, а також праці, присвячені феномену життєстійкості особистості, опубліковані переважно протягом останніх 10 років та фундаментальні дослідження попередніх років. Методи . У роботі використано комплекс теоретичних методів: 1) системний аналіз для вивчення взаємозв’язку між гормональним фоном, нейронною активністю та психологічними ресурсами; 2) порівняльно- типологічний метод для диференціації стресових реакцій у чоловіків та жінок; 3) узагальнення результатів нейрофізіологічних і психологічних досліджень щодо функціонування лімбічної системи, префронтальної кори та життєстійкості. Результати . Перед аналізом нейробіологічних предикторів доцільно розглянути життєстійкість як ключовий психологічний та психобіологічний ресурс, що модерує вразливість до травматичного стресу. У зарубіжній психології концепт життєстійкості (hardiness) отримав розвиток у роботах S. Maddi, який визначає її як особистісну диспозицію, що включає три компоненти: залученість, контроль та прийняття виклику.