Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

228 2. Нейроендокринна регуляція (вісь HPA). Гіпоталамо-гіпофізарно- надниркова вісь функціонує по-різному залежно від гормонального профілю: - коливання рівня естрогенів визначають ефективність процесів «гасіння страху»; низький рівень естрадіолу у момент травматизації є предиктором розвитку ПТСР (P. Odriozola, D. Gee, 2020) [14]; - підвищена чутливість до окситоцину у жінок за умов дефіциту безпеки може сприяти зростанню міжособистісної тривоги (M. Sicorello et al., 2020) [15]. 3. Нейрохімічні предиктори . Відмінності у метаболізмі нейромедіаторів формують специфіку стресової відповіді: - жіночий мозок є більш вразливим до дефіциту серотоніну під час стресу, що зумовлює високу коморбідність ПТСР із депресивними розладами (M. Spies et al., 2020) [16]. Під коморбідністю розуміється одночасна наявність двох або більше психічних чи соматичних розладів; - у чоловіків переважають реакції типу «боротьби», тоді як у жінок — стани гіперпильності та хронічної тривоги (D. Bangasser, K. Wiersielis, 2018) [5]. Водночас високий рівень життєстійкості здатен пом’якшувати прояви зазначених нейробіологічних механізмів, виступаючи буфером між стресовим впливом та розвитком психопатологічних симптомів. Висновки. Нейробіологічна основа ґендерної вразливості до ПТСР свідчить про те, що підвищений ризик розвитку розладу у жінок не є проявом психологічної слабкості, а відображає специфіку нейробіологічної організації стресової відповіді, зокрема особливості емоційного кодування та гормональної модуляції нейропластичності. Життєстійкість виступає ключовим психологічним ресурсом, який може модифікувати вплив нейробіологічних предикторів, знижуючи ймовірність розвитку ПТСР або пом’якшуючи його перебіг. Сучасні діагностичні та терапевтичні підходи мають враховувати ґендерно-специфічні нейробіологічні механізми, а також рівень життєстійкості як важливий фактор індивідуальної варіативності реагування на травму. Перспективними є дослідження, спрямовані на розробку ґендерно-сенситивних