Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

34 закріплення на законодавчому рівні положень щодо обов’язкової підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях. Інституційний механізм реалізації вітальної безпеки передбачає взаємодію органів державної влади, місцевого самоврядування, освітніх установ, громадських організацій та медичних закладів. Така взаємодія має бути спрямована на створення єдиної системи підготовки населення до кризових ситуацій [10]. Важливим напрямом є впровадження освітніх програм з вітальної безпеки, які можуть реалізовуватися у закладах освіти, системі післядипломної підготовки та через неформальну освіту. Зазначені програми повинні поєднувати теоретичні знання й практичні навички [11]. Окремої уваги потребує питання відповідальності громадян за недотримання правил безпеки, що може призводити до підвищення ризиків для інших осіб. З урахуванням ризиків, що виникають унаслідок недотримання правил безпеки, доцільним є формування правової культури, яка передбачає усвідомлення особистої відповідальності за власні дії [12]. Наукова новизна підходу полягає у запропонованій моделі інтеграції вітальної безпеки в антитерористичну політику, яка включає три рівні: індивідуальний (формування компетентностей), суспільний (культура безпеки) та державний (нормативно-інституційне забезпечення). Розроблена модель дозволяє забезпечити системний підхід до життєзбереження в умовах загроз. Системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що вітальна безпека виступає не лише складовою антитерористичної політики, але й важливим чинником формування національної стійкості, що забезпечує здатність суспільства ефективно протидіяти сучасним викликам [13]. Розвиваючи наведене положення , інтеграція вітальної безпеки в антитерористичну політику держави дає підстави розглядати її не як допоміжний гуманітарний елемент, а як людиноцентричну основу сучасної безпекової архітектури. У зазначеному концептуальному ракурсі антитерористична політика набуває повноцінного змісту лише за умови її