Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

140 активно функціонує мова ворожнечі як одна з форм вербалізації суспільного протистояння та мовного спротиву. У сучасному мовознавстві мова ворожнечі належить до головних об’єктів дослідження лінгвістики війни. Попри значний теоретичний доробок у цій царині, поняття мова ворожнечі досі зберігає термінологічну рухливість і часто перетинається з суміжними поняттями, насамперед із поняттям мова агресії. Це актуалізує потребу уточнення поняттєвих меж відповідного феномена, його місця в системі категорій лінгвістики війни та методології його аналізу. Мета цієї праці – проаналізувати поняттєво-термінологічний статус мови ворожнечі в сучасній парадигмі лінгвістики війни, окреслити підходи до її розмежування з мовою агресії та визначити особливості її мовної репрезентації в умовах російсько-української гібридної війни. За понад десятирічний період російсько-української гібридної війни проблема мови ворожнечі в українському мовознавстві набула ґрунтовного термінологічного й методологічного осмислення. Водночас динаміка воєнного дискурсу, активне оновлення його лексики та поява нових оцінно маркованих мовних одиниць актуалізують потребу оновлення дослідницької методології. У зв’язку з цим продуктивним видається інтегративний підхід до вивчення мови ворожнечі, що поєднує лінгвістичний, соціокультурний, медіакомунікативний і психолінгвістичний аналіз. Цей феномен став предметом дослідження багатьох українських науковців (М. І. Степаненко, Т. А. Коць, Г. М. Сюта, Н. В. Кондратенко, Л. Ф. Компанцева, О. Р. Дунебабіна та інші). Така методологічна перспектива дає змогу глибше розкрити природу мови ворожнечі, окреслити характерні для воєнного часу мовні засоби її реалізації та механізми функціонування. Окремої уваги потребує також вироблення стратегій мовної протидії як важливого напряму осмислення цього феномена, які мають ґрунтуватися на етико-правових принципах, визначенні меж цензури та дотриманні свободи слова.