Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

146 незважаючи ні на що!) допомагають збагнути важливість повної деколонізації та відмови від віками нав’язаних імперських культурних стереотипів. Докорінною ідеєю творчості Євгена Маланюка було відродження й утвердження української державності — демократичної й високодуховної, а водночас і сильної, готової до самозахисту. Його вірші є свідченням того, що свобода й незалежність — це не дарунок, не доконечна данність, а, передусім, жертовність, сила духу, національна свідомість і неймовірна єдність у суспільстві. В його творчості тісно переплітаються національне і загальнолюдське, думка про рідний край і про людство, про невблаганний плин часу. Та все ж найпалкішою його любов’ю і болем була поневолена, стражденна Україна. Вже в першій поетичній збірці «Стилет і стилос» (1925) вимальовується її образ як матері, нареченої, коханої, яку герой любить пристрасно по-земному, живописуючи могутню і ніжну красу земної жінки. А паралельно представлено одвічні біблійні образи прекрасних жінок (згадаймо, що Біблія пройнята еротичними мотивами й образами, бо вони прямо говорять про загальнолюдські почуття кохання, без якого не було б життя), що надають образові України й урочистості, і свястості, й земної реальності, теж доволі відчутної в біблійних легендах, увиразнюють і думку про вічність, безсмертя Вітчизни. Його концепція «стилета й стилоса» (нерозривна єдність бойового духу, звитяги, з високим рівнем розвитку національної культури й творчості) є надзвичайно актуальною, оскільки чимало українських митців та інтелектуалів сьогодні зі зброєю в руках на фронті боронять нашу державу, займаються волонтерською діяльністю і продовжують творити. У поетичних збірках «Гербарій» (1926 р.), «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939) дедалі більше зростає гостра контрастність у створенні трагічного образу України. Зі сторінок творів поета вона постає перед нами як здобич для численних пройдисвітів-тиранів, яким продає «розтерзане тіло для втіх» («Діва-Обида»), як «повія ханів і царів». Який точний, страшний і принизливий образ! Проте, у рядках Євгена Маланюка-