Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

147 істинного патріота і вірного Сина України звучать не образа до рідної землі і не зневага. Поет, із властивою йому гострою емоційністю та безкомпромісністю, гнівно картає рабську покірність, безвольність, а часто розбрат і зрадливість тієї частини українського народу, зокрема козацької старшини, що призвели до самознищення української державності. Маланюк також проводить пряму паралель між монархічними домаганнями Петра І і шовіністичними догмами Леніна й більшовиків, що несуть Україні нову Полтаву. Звичайно, нікого в поетів, що жили в умовах радянської влади, не знайдемо такого відвертого поклику до визволення України від пут комунізму, таких прямих закликів, як в емігранта Маланюка, який не приховує ні своєї ненависті до більшовизму, ні пристрасного бажання зі зброєю в руках звільнити народ від чужоземного й соціального тяжкого ярма. І та ж таки Україна для Маланюка, зображена в ідилічно-гармонійних тонах, ніжних і яскравих барвах, постає втіленням вічної, нетлінної краси, безсмертя життя і духу людського, високого образу Матері. Маланюкова Україна, Степова Еллада, — це дихання «яблунево-рожевих садів» (цикл «Степова Еллада»). Поет змальовує образи борців за свободу України, найкращих синів її, одержимих ідеєю незалежності Вітчизни. Автор у дусі Шевченка, Франка, Лесі Українки і Грабовського, творить характери істинних революціонерів — людей чистих, благородних, фізично й духовно красивих, безкорисних, гордих, ніжно люблячих і крицевих. Хай це ідеал, але цілком життєвий. І поет вірить у прихід таких героїв («Ода до прийдешнього»). Остання, вже посмертна, його книга «Перстень і посох» (1912) завершується віршем «Ностальгія», в якому підсумковим акордом життя і творчості поета звучить нотка вічності України. Думка про неї долає час і простір, самоту і тьму, заповнює все серце «до краю», «на інше місця вже нема». Зрозуміло, що в серці поета було місце і для багатьох глобальних проблем людства і світу. Однак, це поетичне загострення, ця правда поезії якраз