Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

198 мав жодних ознак канонічного церковного зібрання ні за способом скликання, ні за складом учасників, ні за процедурою прийняття рішень [8]. Висновок . Постать Гавриїла Костельника символізує трагічну дилему, з якою стикалися релігійні та культурні діячі в умовах тоталітарного режиму: між компромісом заради часткового збереження інституції та принциповим опором, що вів до повного знищення. Аналіз доступних джерел переконує в тому, що питання «переконання чи тиск» не має однополюсної відповіді: у випадку Костельника мали місце обидва чинники, щільно переплетені між собою. Богословська еволюція Костельника справді містила елементи, які радянська влада використала у своїх цілях, проте це не означає, що він свідомо і добровільно погоджувався на знищення Церкви як інституції. Системний контекст арештів єпископату, масових репресій проти духовенства та особистих погроз на адресу його родини суттєво звужував простір для вільного вибору. Будь-яка моральна оцінка, що ігнорує ці обставини, є неповною. З наукової точки зору постать Костельника потребує подальшого дослідження з опорою на широкий масив архівних документів, зокрема матеріалів СБУ, документів Апостольського архіву Ватикану, фондів Інституту Історії Церкви УКУ та Канадського інституту українських студій. Документальний збірник Сергійчука [11] відкрив важливий пласт архівних джерел, однак їхнє повне введення в науковий обіг потребує подальшої систематизації та інтерпретації. Ліквідація УГКЦ 1946 року була не лише церковною, а й національною катастрофою, спробою знищити один із ключових інституційних маркерів української ідентичності в Галичині. Те, що Церква вижила в підпіллі і відродилася в незалежній Україні, свідчить про глибоке коріння греко- католицької традиції та про силу релігійної спільноти, яку не вдалося зламати навіть тоталітарній державі.