Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

197 У контексті наукових дискусій показово, що після смерті Костельника основну роль у збереженні пам'яті УГКЦ перебрали на себе діаспорні емігрантські інституції та Ватикан, які не визнавали рішень псевдособору. Апостольський Престол незмінно трактував УГКЦ як живу, хоча й переслідувану, Церкву. Наслідки ліквідації УГКЦ . Ліквідація УГКЦ 1946 року залишила глибокий слід у релігійному та національному житті України. Близько 3400 парафій перейшли під юрисдикцію Московського патріархату, а сотні священиків, які відмовилися від «возз'єднання», опинилися в таборах ГУЛАГу [5, с. 41]. Бойко у своїй монографії фіксує, що лише упродовж 1945–1946 років було заарештовано близько 800 греко-католицьких священиків [1, с. 132]. Попри офіційну «ліквідацію» УГКЦ не зникла. Значна частина її вірян сформувала «Церкву в катакомбах»- підпільні релігійні спільноти, які зберігали греко-католицьку ідентичність і богослужбові традиції протягом наступних десятиліть [7укр, с. 115]. Інститут Історії Церкви Українського католицького університету, заснований у 1992 році, поставив в основу своєї дослідницької діяльності методику «живої» або «усної» історії, збирання й наукове опрацювання спогадів очевидців про насильницьку ліквідацію УГКЦ та релігійне життя в катакомбах [13]. Відновлення УГКЦ стало можливим лише наприкінці 1980-х років у контексті горбачовської «гласності» та національно-визвольного руху в Україні [7укр, с. 215]. Легалізація Церкви у 1990 році супроводжувалася болісними процесами повернення церковних приміщень і водночас стала потужним імпульсом для відродження греко-католицької ідентичності в Галичині та Закарпатті. Сьогодні УГКЦ є однією з найбільших церков в Україні з розвиненою мережею єпархій, освітніх та соціальних інституцій. Теологічна та канонічна нелегітимність Львівського псевдособору була підтверджена численними церковними документами. Аналіз канонічних аспектів, здійснений у колективній монографії 2023 року, доводить, що собор не