Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

93 Вступ. Високотемпературні надпровідники системи Y–Ba–Cu–O є одними з найбільш досліджуваних оксидних матеріалів завдяки унікальному комплексу електрофізичних властивостей та перспективам практичного застосування в енергетиці, електроніці та кріогенній техніці [1, 2]. Особливе місце серед них займає фаза YBa 2 Сu 3 О 7– х (123-фаза), властивості якої істотно залежать від вмісту кисню та характеру дефектної структури. Киснева нестехіометрія безпосередньо впливає на кристалічну симетрію, електропровідність, надпровідні характеристики та термодинамічну стабільність матеріалу. Тому дослідження рівноваги YBa 2 Сu 3 О 7– х –O 2 і побудова адекватних термодинамічних моделей дефектності структури мають важливе фундаментальне та прикладне значення. У роботі проаналізовано експериментальні залежності параметра кисневої нестехіометрії від температури та парціального тиску кисню, а також розглянуто можливість опису цих залежностей у межах моделей точкових дефектів і моделей впорядкування кисню. Метою роботи є аналіз рівноваги дефектів у фазі YBa 2 Сu 3 О 7– х та оцінка адекватності існуючих термодинамічних моделей опису кисневої нестехіометрії й структурних перетворень у цьому надпровідниковому матеріалі. Матеріали та методи. Для аналізу використовували результати тензиметричних досліджень рівноваги YBa 2 Сu 3 О 7– х –O 2 у широкому інтервалі температур і парціальних тисків кисню [3]. Експериментальні дані були представлені у вигляді наборів значень { P , T , x }, де P – парціальний тиск кисню, T – температура, x – параметр кисневої нестехіометрії [Монограф]. Для термодинамічного моделювання застосовано:  модель точкових дефектів без взаємодії дефектів;  модель точкових дефектів із врахуванням парної взаємодії;  модель асоціатів твердого розчину;  модель впорядкування кисню у базовому Cu–O шарі. При описі дефектної структури використовувалися різні типи точкових дефектів за Крьогером: вакансії кисню, міжвузлові атоми кисню, вакансії металу та дефекти заміщення. У роботах [5, 6, 7] експериментальні дані з