Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

94 визначення величини нестехіометрії, отримані за постійної температури, описуються лінійною апроксимаційною функцією такого вигляду: ), ε ( ) ( ( ) ) ε ( , η j j j j j j x a P g q     де а х – активність леткого компонента (для кисню: а х =Р 1/2 );  – відхилення від стехіометрії; р j – константа, що характеризує енергію утворення дефекту; q j – константа, яка зв’язана з енергією парної взаємодії дефектів ξ j ; η j та υ j – функції, що залежать від типу дефекту. У роботі [8] фазу YBa 2 Сu 3 О 7– х розглядають як ідеальний твердий розчин асоціатів із граничними значеннями параметра x , що дорівнюють 0 та 1, і фіксованими для кожної модифікації ступенями асоціації s₁ та s₂. При цьому взаємодію YBa 2 Сu 3 О 7– х з киснем інтерпретують як рівноважний процес:   1 1 1 1 12 / 6 / 4 / 1 2 / Y Ba Cu O s s s s s    2 2 2 2 12 / 6 / 4 / 2 2 / Y Ba Cu O s s s s s . Результати та обговорення. Найкращий аналітичний опис експериментальних даних можливий лише за умови відповідності припущеного типу переважаючих дефектів реальній природі дефектної структури. Результати розрахунків, виконаних за цією моделлю, наведено в табл. 1 для окремих експериментальних ізотермічних даних.