Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

114 УДК Усік Тетяна Олександрівна здобувачка ІІІ курсу спеціальності 081 «Право» Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Науковий керівник: Завертнева-Ярошенко Валерія Адольфівна кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І. І. Мечникова ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ Загалом правовідносини у сфері надання медичних послуг регламентуються низкою нормативно-правових актів: Цивільним кодексом України [1], профільним законодавством про охорону здоров‘я [2], Законом України «Про захист прав споживачів» [3] і численними підзаконними актами. Утім, з огляду на унікальність медичної сфери, стандартних норм часто виявляється недостатньо, вона потребує спеціальних, адаптованих механізмів цивільно-правового регулювання, де абсолютним пріоритетом і головним суб'єктом є пацієнт. У науковій доктрині слушно наголошується, що центральною фігурою цих правовідносин є пацієнт, тобто особа, яка потребує, наразі отримує або вже отримала медичну допомогу [4, с. 70]. Сама ж медична допомога розглядається як комплексний процес, що охоплює профілактику, лікування, управління перебігом захворювань, а також підтримку фізичного й ментального здоров'я. Це досягається завдяки зусиллям медичних працівників та інших фахівців, які діють під їхнім керівництвом [5, с. 325]. Натомість чинне законодавство оперує більш прагматичним терміном «медична послуга» (або послуга з медичного