Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

115 обслуговування). Закон визначає її як платну послугу, що включає лікування, реабілітацію чи оцінювання функціонування особи. Вона надається пацієнтові ліцензованими суб'єктами (тобто закладами охорони здоров‘я, реабілітаційними установами або ФОП) на замовлення держави, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб або ж самого пацієнта [2]. Досліджуючи офіційну статистику українських судів за останні роки щодо справ, які пов‘язані з неякісним наданням медичних послуг можемо пересвідчитися в тому, як поступово збільшується розмір компенсацій, що стягуються на користь пацієнтів [6]. Це свідчить не про що інше як про брак деталізації з боку законодавця. Зважаючи на те, що сфера медичних послуг, на жаль, досі не отримує належної правової опіки та недостатньо висвітлена в законодавстві, на перший план виходить потреба в самостійному врегулюванні ризиків. Це вимагає підвищення якості обслуговування та чіткого документального фіксування відносин із пацієнтами через деталізовані договори на надання послуг, коректно оформлені медичні картки, поінформовані згоди, тощо. Критерії належної якості медичних послуг спираються на норми Закону України «Про захист прав споживачів» [3] та ЦК України [1]. Згідно з ними, якісна послуга має чітко відповідати умовам укладеного договору, встановленим нормативно-правовим стандартам, а також загальним вимогам, що зазвичай висуваються до послуг такого роду. Зважаючи на специфіку галузі, якість медичної допомоги додатково визначається відповідними положеннями про організацію роботи закладів охорони здоров‘я, клінічними рекомендаціями, а також порядками та стандартами надання медичної допомоги. Відповідно, дії медичного закладу вважаються неправомірними, якщо під час обслуговування пацієнта персонал порушує не лише умови платного договору, а й згадані клінічні протоколи, стандарти чи організаційні вимоги. Зокрема, у Постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року (справа № 443/284/19) роз'яснено, що під невиконанням або неналежним виконанням лікарем професійних обов‘язків необхідно розуміти ставлення, що характеризується байдужістю, відсутністю