Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

143 баланс між фінансовими витратами перевізника та прийнятним рівнем соціальної безпеки для населення при маршрутизації транспортних потоків. Для мінімізації техногенних загроз запропоновано комплексний підхід, який включає впровадження наскрізних цифрових систем моніторингу з використанням телематичних датчиків, систем автоматизованого розпізнавання рухомого складу та перехід на криптографічні електронні реєстри замість паперового документообігу. Окремо наголошено на необхідності розширення методів неруйнівного контролю (ультразвукової та рентгенівської дефектоскопії) для своєчасного виявлення мікротріщин у котлах цистерн, а також використання 3D-тренажерів з віртуальною реальністю для підготовки персоналу. Доведено, що лише поєднання оновленої нормативної бази, інтелектуальних цифрових систем та суворої технологічної дисципліни всіх учасників логістичного ланцюга здатне звести ймовірність аварій до статистичного мінімуму. Ключові слова: небезпечний вантаж, залізничний транспорт, управління ризиками, безпека перевезень, цифровізація логістики, телематичні датчики, неруйнівний контроль, надзвичайні ситуації Постановка проблеми. Залізничний транспорт традиційно виконує функцію базового елемента логістичної архітектури промислово розвинених держав, забезпечуючи масове переміщення сировинних та енергетичних ресурсів. Значну частку в структурі загального вантажообігу становлять речовини, класифіковані як небезпечні (хімічні сполуки, легкозаймисті рідини, зріджені гази, вибухові та токсичні речовини). Транспортування зазначеної номенклатури вантажів характеризується високим рівнем латентної загрози та потенційною здатністю ініціювати великомасштабні надзвичайні ситуації техногенного та екологічного характеру. На сучасному етапі розвитку транспортної системи України (станом на 2026 рік) спостерігається кумулятивний ефект накладання класичних техніко- експлуатаційних ризиків (граничний знос основних фондів, старіння колійної