Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

144 інфраструктури та рухомого складу) та перманентних зовнішніх загрозоутворюючих чинників, зумовлених військово-політичними деструктивними впливами і цілеспрямованими ударами по вузлових станціях. Це вимагає докорінного перегляду існуючих методологічних підходів до забезпечення безпеки та стійкості логістичних ланцюгів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика безпеки транспортування небезпечних вантажів перебуває в центрі уваги багатьох вітчизняних та закордонних науковців. Науковцями проводиться аналіз загального стану перевезень небезпечних вантажів залізничним транспортом, їх значення для економіки та базові виклики [1, 2], дослідження оцінки ризиків та аналіз надзвичайних подій під час перевезень із дослідженням впливу аварійних ситуацій на техногенне навантаження регіонів [3-7], дослідження питання інжинірингу криз та управління ризиками під час надання транспортних послуг [8], аналіз світового досвіду оцінки ризиків у вантажних залізничних перевезеннях (Risk assessment) [9]. Окремим напрямом є безпосередній пошук організаційно-технічних шляхів підвищення безпеки, за допомогою акценту уваги на стратегічних підходах до покращення безпеки залізничного транспортування небезпечних вантажів. Науковцями запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності взаємодії ключових складових системи «відправник – перевізник – одержувач» [10]. Нарешті, організація безпечного процесу неможлива без державного регулювання, яке спирається на актуальну нормативно-правову базу у цій сфері. Незважаючи на значний обсяг досліджень, існуючі підходи потребують постійної адаптації до сучасних кризових умов функціонування залізниць. Зокрема, недостатньо вивченими залишаються питання комплексного оновлення механізмів взаємодії учасників перевізного процесу з урахуванням європейських практик превентивної оцінки ризиків. Метою статті є розробка та наукове обґрунтування комплексу організаційно-технологічних рекомендацій, спрямованих на підвищення