Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

202 новітні дослідження фіксують поступовий зсув у бік громадянської парадигми, де визначальними стають спільні цінності, права та обов'язки громадян незалежно від їхньої етнічної належності. Цю тенденцію простежує, зокрема, Л. Нагорна, досліджуючи еволюцію ідентифікаційних моделей в Україні [1]. Є. Головаха та Н. Паніна у своїх соціологічних роботах зафіксували кризу пострадянських ідентичностей як вихідну умову цих зрушень [2]. Особливо виразно трансформація проявилася після подій 2014 року і різко прискорилася з початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, що підтверджують дані соціологічних моніторингів [3]. Паралельно М. Рябчук аналізує концептуальне протиріччя між «двома Українами» як вияв незавершеності процесу громадянського націєтворення [4]. Питання про механізми, темпи та регіональну нерівномірність цих змін залишається дискусійним у порівняльній перспективі [5]. У цьому контексті особливого значення набуває комплексний аналіз трансформації парадигми національної ідентичності в Україні — від етнокультурної до громадянської моделі — та виявлення ключових чинників, що її зумовлюють. Спрямовуючи увагу на механізми цієї трансформації як на предмет дослідження, його теоретичну основу було побудовано на концепціях громадянського та етнічного націоналізму А. Сміта, які адаптовано до українського контексту у працях вітчизняних науковців. Для відстеження динаміки змін використано порівняльний метод на основі даних соціологічних моніторингів Інституту соціології НАН України за 2012–2024 рр. Системний аналіз дав змогу виявити структурні чинники трансформації ідентичнісних моделей, а контент-аналіз публічного дискурсу — президентських звернень, медіатекстів та матеріалів громадських організацій — застосовано для встановлення зв'язку між офіційними наративами та масовою свідомістю. Етнокультурна модель ідентичності, що переважала в українському суспільстві впродовж 1990-х — початку 2000-х років, ґрунтувалася на пріоритеті мови, походження та культурної спадщини як критеріїв приналежності до нації. Згідно з даними соціологічних моніторингів, у 2012