Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

206 пострадянських суспільств цей механізм часто виявлявся деформованим: замість ротації відбувалася реструктуризація тих самих мереж впливу [2]. Стосовно України ця проблематика набула особливого виміру після Революцій 2004 та 2014 рр., коли суспільний запит на оновлення еліт зіткнувся з потужним системним опором [3]. Сучасна соціопсихологічна наука пропонує інструменти типологізації поведінкових моделей представників еліти, що дозволяє глибше зрозуміти логіку їхніх рішень [4, 5]. Втім, синтетичного дослідження, яке поєднувало б історичну ретроспективу зі соціопсихологічним аналізом в умовах воєнного часу, в українській науці досі бракує. Проаналізувати трансформацію політичних еліт України в ретроспективному вимірі, виокремити провідні соціопсихологічні типи елітної поведінки та визначити виклики, що постали перед правлячим класом в умовах воєнного стану. Об'єктом дослідження є політичні еліти України, предметом – логіка та механізми їх трансформації від радянської доби до сучасності. Теоретико- методологічним підґрунтям слугують елітологічні концепції Г. Моски, В. Парето й Р. Міхельса, адаптовані до пострадянського контексту в роботах Дж. Хіглі і М. Бертона. Порівняльно-історичний метод застосовано для реконструкції трьох ключових фаз трансформації еліти. Соціопсихологічна типологізація здійснена на основі поєднання веберівської класифікації типів панування з сучасними концепціями поведінкових моделей лідерства. Джерельну базу складають матеріали соціологічних досліджень Фонду «Демократичні ініціативи», біографічні бази даних народних депутатів України VI–X скликань, а також контент-аналіз публічних заяв і рішень представників еліт за 2014–2024 рр. У ретроспективному вимірі виокремлено чотири фази трансформації. Перша – номенклатурна конверсія (1991–1994): значна частина радянської партійно-господарської номенклатури реконвертувала адміністративний капітал у власність і політичний вплив. Особистісний тип цієї когорти характеризувався інструментальним ставленням до держави, відсутністю ідеологічної