Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

211 солідарність, свобода та суб'єктність). Цей зсув зафіксував народження «культури критичного громадянства». Замість сліпої довіри чи тотального відчуження, волонтерські мережі сформували модель «вимогливої підтримки» владних інститутів. Досвід самоорганізації (від локальних ініціатив до глобальних фондів) нівелював пострадянську матрицю патерналізму, замінивши її стійким усвідомленням того, що громадяни є безпосередніми архітекторами безпекового та політичного простору країни. Волонтерство виступило головним генератором соціального капіталу, інтегрувавши розпорошені суспільні групи у монолітну громадянську націю. Висновки. Волонтерський рух в Україні став ключовим каталізатором руйнації пострадянських патерналістських патернів та основою формування якісно нової, партисипаторної політичної культури. Трансформаційний потенціал волонтерства реалізується через утвердження цінностей самоорганізації, взаємодовіри та прямої відповідальності за долю держави. Перспектива сталого демократичного розвитку в повоєнний період залежатиме від здатності суспільства інституціоналізувати цей волонтерський досвід, конвертувавши його в довгострокові інструменти контролю за публічною політикою та реформування державних інститутів. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Головко О. В. Волонтерство як соціокультурне явище в умовах трансформації українського суспільства. Політичні дослідження. 2021. № 2. С. 45–53. 2. Кормич Л. І. Громадянське суспільство в Україні: виклики воєнного часу та політичні трансформації. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2023. Вип. 49. С. 112–119. 3. Ребкало В. А. Політична культура українського суспільства: динаміка та тенденції змін. Сучасна українська політика. 2015. Вип. 32. С. 14–27. 4. Томенко М. В. Соціальний капітал та громадянська участь в сучасній