Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

217 віра в краще; надія як терпіння. На відміну від традиційної української культури, де основним об'єктом надії була вища сила (Бог), сучасна людина здебільшого сподівається на себе та свої сили. На другому місці за частотою у наших сучасників — надія як ресурс, джерело внутрішньої сили [2]. Резюмуючи вищесказане, зазначимо, що надія є психологічним ресурсом, людинотворча та життєствердна основа якого дозволяє відкривати можливості саморозгортання людини, здійснювати вибори для зміни життя, знаходити індивідуально можливий і преферентний (обраний) шлях життєздійснення. Через трансформацію надії-ілюзії, пасивної надії в цілеорієнтовану позицію, надію активну, змінюється емоційний стан особистості, відкривається доступ до її ресурсів, що дає можливість для розширення самосвідомості, здатності знаходити нові рішення проблем, відкривати нові горизонти власного буття. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Людина в есенційних та екзистенційних вимірах / за ред. В. Г. Табачковського ; Ін-т філософії НАН України. Київ : Наукова думка, 2004. 246 с. 2. Серія «Літературні пам'ятки України». Українські приказки, прислів'я і таке інше : збірники О. В. Марковича та інших / уклав М. Номис ; упоряд., прим. та вступ. ст. М. М. Пазяка. Київ : Либідь, 1993. 768 с. 3. Феномен української культури: методологічні засади осмислення / за ред. В. І. Шинкарука, Є. К. Бистрицького. Київ : Фенікс, 1996. 479 с. 4. Фромм Е. Мати чи бути? / пер. з англ. О. Михайлова. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. 240 с.