Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

360 Теоретичні засади сучасного розуміння автентичності значною мірою сформувалися під впливом міжнародних пам'яткоохоронних документів. Особливе значення має Венеційська хартія 1964 року, яка заклала фундаментальні принципи наукової реставрації. Документ наголошує на необхідності поваги до історичної речовини пам'ятки та застерігає від довільних реконструкцій, що можуть спотворювати історичну правду [1]. Венеційська хартія розглядає пам'ятку не лише як архітектурний об'єкт, але й як історичне свідчення певної епохи. Подальший розвиток концепції відбувся після ухвалення Нарського документа про автентичність у 1994 році. На відміну від Венеційської хартії, цей документ підкреслює культурну різноманітність підходів до спадщини та визнає, що критерії автентичності можуть варіюватися залежно від історичних, соціальних і культурних обставин. Нарський документ суттєво розширив розуміння автентичності, включивши до нього не лише матеріальні характеристики, а й нематеріальні аспекти культурної спадщини [3, с. 95]. У цьому контексті особливо дискусійним залишається питання створення архітектурних реплік або муляжів. Значна частина наукової спільноти критично ставиться до практики повного відтворення знищених пам'яток без достатньої документальної бази. Причина полягає в тому, що навіть найточніша копія не може відтворити історичну субстанцію оригіналу. Вона є новим об'єктом, який лише імітує історичну форму. З позицій теорії реставрації така практика може призводити до фальсифікації історичного середовища та втрати документальної цінності культурної спадщини. Водночас абсолютне заперечення реконструкції також не є універсальним рішенням. У багатьох випадках саме реконструкція стає важливим механізмом комеморації та символічного відновлення національної ідентичності. Таким чином, проблема автентичності потребує гнучкого та контекстуально чутливого підходу. Після завершення воєнних дій суспільство опиняється перед необхідністю якнайшвидшого відновлення нормального функціонування міст. Руйнування