Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

364 Оптимальна стратегія повинна базуватися на поєднанні принципів наукової реставрації, сучасних технологічних можливостей і довгострокового містобудівного бачення. Важливим інструментом такого підходу є інтеграція цифрової документації, Heritage BIM, ревіталізаційних практик та історико- архітектурного планування [6, с. 55]. Зрештою, відбудова культурної спадщини не може розглядатися виключно як будівельний процес. Вона є елементом стратегічної культурної політики та важливою складовою національної безпеки. Саме через архітектуру суспільство зберігає пам'ять про власну історію, формує відчуття тяглості розвитку та зміцнює свою культурну стійкість перед викликами майбутнього. Тому справжня мета повоєнного відновлення полягає не лише у відтворенні зруйнованих споруд, а й у збереженні культурного коду, який забезпечує неперервність історичного розвитку та суспільну згуртованість. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. ICOMOS. (1964). International Charter for the Conservation and Restoration of Monuments and Sites (The Venice Charter). Venice: International Council on Monuments and Sites. 245 p. 2. UNESCO & ICOMOS. (1994). The Nara Document on Authenticity . Nara Conference on Authenticity in Relation to the World Heritage Convention. Nara, Japan. 186 p. 3. Jokilehto, J. (1999). A History of Architectural Conservation . Oxford: Butterworth-Heinemann. 204 p. 4. Feilden, B. M. (2003). Conservation of Historic Buildings (3rd ed.). Oxford: Architectural Press. 457 p. 5. Choay, F. (2001). The Invention of the Historic Monument . Cambridge: Cambridge University Press. 209 р. 6. Pendlebury, J. (2013). Conservation in the Age of Consensus . London: Routledge. 256 p.