Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

373 Постановка проблеми. У сучасному музикознавстві дедалі більшої актуальності набувають дослідження, присвячені трансформації кіномузики в академічному виконавському просторі [6, с. 12; 17, с. 24]. Композиції, створені як елемент аудіовізуального наративу, поступово виходять за межі кінематографічного контексту та набувають самостійного художнього значення [8, с. 58; 15, с. 41]. Особливо показовими є твори, які завдяки численним виконавським інтерпретаціям інтегруються до концертного репертуару та стають частиною сучасної культурної пам‘яті [1, с. 36; 21, с. 74]. Одним із таких зразків є композиція «You're So Cool» Ганса Циммера з кінофільму True Romance [19]. У сучасних версіях для маримби та ансамблю ударних інструментів твір демонструє нові художні властивості, пов‘язані зі зміною тембрового середовища, особливостями виконавської комунікації та розширенням смислового поля музичного тексту [3, с. 97; 10, с. 64]. Водночас проблема функціонування кіномузики в академічному виконавстві залишається недостатньо висвітленою в сучасній музикознавчій літературі [17, с. 112]. Мета даного дослідження. Метою статті є виявлення особливостей художньої трансформації композиції «You're So Cool» Ганса Циммера в інтерпретації для маримби та ансамблю ударних інструментів, а також визначення ролі тембру у формуванні нових смислових вимірів твору в контексті сучасної культурної пам‘яті. Методологія дослідження. Методологічну основу дослідження становлять культурологічний, герменевтичний, інтертекстуальний та інтерпретаційно- аналітичний підходи [1, с. 54; 7, с. 18]. Культурологічний метод дозволяє розглядати композицію як складову сучасного культурного простору та процесів колективної пам‘яті [1, с. 67]. Герменевтичний підхід сприяє осмисленню художніх значень твору в різних виконавських контекстах [7, с. 44]. Інтерпретаційний аналіз дає можливість простежити взаємодію між кінематографічним першоджерелом і концертною практикою, а виконавський аналіз спрямований на виявлення специфіки тембрової драматургії та ансамблевої взаємодії [23, с. 38; 24, с. 91].