Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

417 змін до кримінального законодавства: встановити шпигунство під час військових дій як обтяжуючу покарання обставину через його підвищену суспільну небезпеку. Щодо найманців, то згідно зі ст. 47 Протоколу І, вони також позбавлені статусу військовополонених [3, с. 19]. Практика агресії РФ проти України продемонструвала системну модель ігнорування стандартів МГП: катування для отримання свідчень, відсутність правової допомоги та блокування доступу міжнародних організацій. Такі дії, за наявності ознак системності, можуть кваліфікуватися як злочини проти людяності відповідно до Римського статуту [6, с. 12]. Сучасний стан забезпечення права на правосуддя свідчить про глибоку кризу міжнародно-правових механізмів. Подолання цієї кризи можливе через запровадження механізмів примусового доступу міжнародних організацій до місць утримання, розширення можливостей міжнародних судів та інтеграцію норм МГП з міжнародним правом прав людини [7, с. 94]. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року. URL: rada.gov.ua. 2. Sassòli M. International Humanitarian Law. Edward Elgar, 2019. 712 p. 3. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року [Протокол I], від 8 червня 1977 року. 4. Конвенція про закони і звичаї сухопутної війни [IV Гаазька конвенція] від 18 жовтня 1907 року. 5. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. 6. Римський статут Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року. 7. Гнатовський М. М., Короткий Т. Р. Міжнародне гуманітарне право. Одеса: Фенікс, 2021. 154 с.