Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

51 Сучасний етап розвитку публічного управління в Україні характеризується стрімкою цифровізацією державних сервісів, проте на рівні невеликих територіальних громад спостерігається значна інерційність. Як засвідчує світовий досвід, проста автоматизація застарілих процедур («оцифровка хаосу») не призводить до зростання якості послуг. Справжня інноваційність полягає у трансформації бізнес-процесів, де технології складають лише 20% успіху, а решта 80% залежать від організаційної культури та кваліфікації персоналу [3]. Діагностика стану впровадження інновацій в українських громадах дозволяє виокремити критичну проблему — нерівномірність розвитку. У той час як великі міста демонструють високу цифрову зрілість, малі селищні ради стикаються з відсутністю інтеграції реєстрів через систему «Трембіта» та низькою якістю публікації даних. Замість машиночитаних форматів громади часто використовують статичні PDF-звіти, що робить автоматичний аналіз та громадський контроль неможливими [4]. Аналіз міжнародних кейсів пропонує дієві інструменти для адаптації в українських реаліях: 1. Алгоритмічне оцінювання та «Mystery Shopping» (досвід Туреччини): запровадження регулярних перевірок якості обслуговування в ЦНАП за допомогою волонтерів («таємних відвідувачів») дозволяє отримати об'єктивну оцінку сервісу без значних бюджетних витрат. 2. Бюджетування, орієнтоване на результат (досвід Бельгії): перехід від кошторисного підходу до програмно-цільового методу, де фінансування прив‘язане до конкретних індикаторів (KPI), забезпечує економію видатків на рівні 12% та підвищує прозорість використання коштів. 3. Реінжиніринг процесів (досвід Німеччини): відмова від зайвих погоджень перед впровадженням ІТ-систем дозволяє підвищити ефективність управління на 25–30% порівняно зі звичайним перенесенням паперових форм у електронний вигляд. Для подолання «цифрового розриву» та підвищення інституційної спроможності селищних рад пріоритетними напрямами мають стати: