Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

83 окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти. - Важливу роль у формуванні сталої практики відіграє Верховний Суд. - У постанові від 03 грудня 2024 року у справі № 383/426/23 Касаційний кримінальний суд зазначив, що офіційне оприлюднення закону створює презумпцію його знання [4]. Тому посилання обвинуваченого на необізнаність щодо кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність не звільняє від відповідальності. Це рішення має вагоме значення для практики, оскільки спростовує поширену позицію захисту про «відсутність доступу до українського законодавства» на окупованих територіях. Ключовими ознаками цього кримінального правопорушення в різних формах діяння є добровільність та особливий зміст вини у виді прямого умислу. Отже особа повинна усвідомлювати незаконний характер окупаційних структур і бажати сприяти їх функціонуванню. Оскільки в умовах окупації цивільне населення нерідко перебуває під примусом, тому, з урахуванням відсутності добровільності, кримінальна відповідальність не може наставати. Також однозначно виключається кримінальна відповідальність за умови дії особи в межах обставини, що виключає кримінальну протиправність - фізичного або психічного непереборного примусу (ст. 40 КК України). Якщо дії особи були наслідком погроз застосування насильства, незаконного позбавлення волі, переслідування членів сім‘ї чи інших форм примусу, це має враховуватися під час правової оцінки. Судова практика Верховного Суду свідчить, що сам факт добровільного входження громадянина України до системи окупаційного управління може утворювати закінчений склад злочину навіть за відсутності тривалого перебування на посаді, так само як і перебування добровільно в незаконно створеному органі, навіть без виконання чи вчинення конкретної діяльності є підставою для кваліфікації його дій як колабораційної діяльності (ч. 7 ст. 111-1