Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

84 КК України) [5]. Такий підхід судової практика пояснює тим, що участь у незаконному органі вже сама по собі сприяє легітимації агресора і є суспільно небезпечною діяльністю. - Не менш актуальним є розмежування ст. 111-1 та ст. 111-2 КК України. - Стаття 111-2 передбачає відповідальність за умисну допомогу державі- агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів, фінансування, організації постачання, забезпечення логістики, яке підсилює можливості ворога. На практиці до таких дій можуть належати передача транспортних засобів, пального, засобів зв‘язку, будівельних матеріалів, житла, складів чи коштів. Якщо ж особа не лише передає майно, а й організовує системне забезпечення окупаційних сил, її дії становлять підвищену суспільну небезпеку. Розмежування зазначених складів правопорушення доцільно здійснювати за характером сприяння. Якщо поведінка спрямована на функціонування окупаційної адміністрації як інституції, переважно йдеться про колабораційну діяльність. Якщо ж основний зміст дій полягає у ресурсному забезпеченні агресора, має місце пособництво державі-агресору. Показовою для практики є також справа щодо діяльності в окупаційній адміністрації Куп‘янського району Харківської області, де Верховний Суд залишив у силі обвинувальний вирок особі, яка добровільно виконувала функції керівника комунального підприємства у структурі незаконної військово- цивільної адміністрації. Суд оцінив не лише формальну назву посади, а реальний зміст організаційно-розпорядчих повноважень та сприяння функціонуванню окупаційного режиму. У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 569/1908/23 Суд підтвердив законність вироку особі, яка брала участь у роботі незаконної виборчої комісії під час псевдореферендуму та одночасно працювала в окупаційній адміністрації. Особу засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 КК. Це особливо важливо в умовах воєнного стану, оскільки навіть під час притягнення осіб до відповідальності за кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України