Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

137 УДК 616.891-008.441.1-036.82:355.01-057.36 Сердюк Олександр Іванович доктор медичних наук, професор Рогожин Борис Анатолійович кандидат медичних наук, доцент Просоленко Наталія Василівна доктор медичних наук, професор Крупеня Володимир Ілліч кандидат медичних наук, доцент Харківський національний медичний університет м. Харків, Україна ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СИНДРОМ ТА ЙОГО РЕАБІЛІТАЦІЯ: ЦИВІЛЬНЕ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ СИСТЕМАТИЧНИХ ВОЄННИХ ОБСТРІЛІВ ТА РУЙНУВАНЬ (АНАЛІЗ ДОСВІДУ) Анотація. У статті здійснено систематичний огляд наукових джерел щодо реабілітації цивільного населення із посттравматичним синдромом в умовах воєнних дій. Проведено компаративний аналіз публікацій періоду Другої світової війни, локальних конфліктів зламу століть та сучасної війни в Україні. Визначено унікальні патогенні чинники сучасної кумулятивної травми. Обґрунтовано високу ефективність мультидисциплінарного підходу із залученням природних лікувальних чинників. Доведено, що умови санаторно-курортного лікування, зокрема на базі закладів Харківської та Полтавської областей, забезпечують нейросоматичну стабілізацію постраждалих, відновлюють базове відчуття безпеки та оптимізують подальшу психотерапевтичну допомогу. Ключові слова: цивільне населення, посттравматичний синдром, комплексний ПТСР, воєнні обстріли, санаторно-курортна реабілітація, бальнеотерапія, аналіз досвіду. Масовані атаки далекобійною зброєю (ракети, КАБ, БПЛА) по тиловій інфраструктурі України у 2025–2026 роках спричинили критичне зростання травматизації цивільних. Хронічний нічний стрес має кумулятивний характер і формує у вразливого мирного населення Комплексний ПТСР (К-ПТСР) із глибокою емоційною дисрегуляцією. Ретроспектива «Лондонського бліцу» та локальних воєн (Балкани, Близький Схід) доводить, що відсутність реабілітації веде до відтермінованих соматичних зривів і трансгенераційної травми [1–6]. Безперервність загрози та цифровий терор в Україні роблять класичні кабінетні протоколи недостатніми. Мета дослідження — проаналізувати світовий досвід реабілітації цивільних із посттравматичним синдромом та обґрунтувати роль санаторно-курортного лікування у їхньому нейросоматичному відновленні. Методологічну основу роботи становили системний, порівняльний та історичний аналіз 17 релевантних джерел із баз PubMed, Google Scholar, ScienceDirect, PsycInfo, а також звітів ООН/ВООЗ, присвячених реабілітації цивільних [1-17]. Вивчення масової психічної травматизації цивільних від авіаударів почалося з Другої світової війни («Лондонський бліц», контрудари по Німеччині). Ретроспективний аналіз британських джерел виявив високу первинну резильєнтність: статистика госпіталізацій під час обстрілів 1940–1941 років знизилася завдяки соціальній згуртованості та стабільній роботі міських служб. Дезадаптація виявлялася не в гострих психозах, а в хронічному дистресі, тригерами якого були очікування атак, сирени, вибухи, вигляд руйнувань і жертв, а також медійне нагнітання. Проявами соматизації дистресу стали масові інсомнії, шлунково-кишкові (кардіоспазми, виразки), ендокринні (аменорея, зниження лібідо) та психоневрологічні розлади (тремор, фобії, емоційна лабільність, депресії). Під час килимових бомбардувань Німеччини (Гамбург, Дрезден) в умовах колапсу інфраструктури психіка цивільних еволюціонувала від страху до апатії та «психічного оніміння» (psychic numbing).Через брак психотерапевтичних протоколів повоєнна реабілітація обмежувалася соціально-економічною стабілізацією та переселенням. Ігнорування психологічного чинника зумовило десятиліття прихованого ПТСР, який у похилому віці трансформувався у соматичні патології. Сучасні лонгітюдні дослідження підтверджують стійку кореляцію між дитячим досвідом перебування під авіаударами та депресивними станами у глибокій старості. Дослідження конфліктів кінця ХХ – початку ХХІ ст. свідчить про перетворення цивільних на безпосередні цілі етно-геополітичного протистояння [3]. Досвід Балканських воєн (1991–2001 рр.)