Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

162 УДК 730 Кудлач Володимир Андрійович художник, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України, член Національної спілки журналістів України РОДОВІД СКУЛЬПТОРА БОРИСА ЕДУАРДСА. НОВІ ФАКТИ Анотація. Родовід українського скульптора Бориса Вільямовича Едуардса (1860-1924) на сьогодні окреслений у загальному плані, однак у ряді випадків, як і його біографія в цілому, вимагає конкретизації і уточнень. Перша спроба у цьому напрямку була зроблена автором цих рядків у монографії про митця п'ять років тому. За цей час інформація про цю яскраву особистість значно розширилася, з'явилися нові архівні документи, що в цілому спонукає до перегляду генеології, створення більш цілісної картини про його походження. Адже в роду Б.В. Едуардса поєдналося, щонайменше, чотири етноси. Така наукова ревізія дозволить не тільки внести ясність у його життєпис, але й краще зрозуміти ментальні особливості художника, які певним чином визначали його творчі прерогативи. Ключові слова: борис едуардс скульптор, українські скульптори, скульптори одеси, українське мистецтво к. 19 - поч. 20 ст., boris edwards sculptor, ukrainian sculptors, sculptors of odessa, ukrainian art of the late 19th - early 20th centuries Рис. 1. Борис Едуардс біля свого будинку в Софіївському провулку. Колаж автора. Вступ Борис Васильович (Вільямович) Едуардс належить до плеяди видатних українських скульпторів ХІХ – першої чверті ХХ ст., які значною мірою визначили розвиток вітчизняного мистецтва (І. Мартос, П. Забелло, М. Мікешин, В. Беклемішев, Л. Позен та ін.). Він став одним із перших скульпторів «півдня Росії», майстром психологічного портрета, жанрових, релігійних композицій, а також одним із найбільш затребуваних монументалістів і власником першої в Україні бронзової ливарні. Не зважаючи на велику кількість документів про митця, діяльність Едуардса у вітчизняній літературі, особливо радянського періоду, представлена досить фрагментарно, переважно як автора чи співавтора монументальних скульптур з акцентом на ідеологічних моментах. Не вивчений у повній мірі його родовід. Перша спроба у цьому напрямку була зроблена автором цієї статті в монографії