Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

165 Рис. 3. Генеологічне древо роду Едвардсів і Максимовичів У 1819 році, у період режиму «порто-франко», зі своїм невеличким торговим флотом (вісім баркасів) сім`я Джозефа Вільяма Едвардса прибула до Одеси, де заснувала власну торгову справу. Англійський комерсант вивозив з Росії сировину, переважно шкіру, а натомість завозив готові англійські товари. Він відкрив магазин в «Будинку англійських товарів Вільяма Вагнера» на розі вулиць Дерибасівської і Рішельєвської, а також заснував шкіряний завод. У 1823 році Джозеф виїхав до Ірландії, за три роки повернувся до Одеси. Одного разу під час шторму частина кораблів Джозефа затонула, загинув також один із його синів (Джон?), а невдовзі згорів шкіряний завод. Це стало фатальним для його підприємницької діяльності. У Джозефа і Камілли було п'ятеро дітей: три сини і дві доньки: Джон, Єлизавета, Вільям, Йосип. Ім`я ще однієї доньки не відоме. Після кончини глави сімейства в 1851 році Камілла переселилася у домівку сина Вільяма, який продовжив торгову справу батька [8]. Вільям одружився в тридцятичотирирічному віці, в 1854 році з Софією, донькою титулярного радника Георгія Степановича Кірякіна, яка була на чотирнадцять років молодша за свого обранця. Попередньо він змінив лютеранське віросповідання на православ'я. Серед цінних надбань Вільяма, отриманих від матері, було домашнє зібрання західноєвропейського живопису, в якому були полотна фламандських та італійських живописців, зокрема П. Рубенса, Я. Тінторетто, С. Рози, П. Бріля, Ф. Цукарелі та ін. [9]. Як пізніше згадував Борис Едуардс, в світлиці висів портрет діда, завдяки якому він тільки й знав свого пращура. Принагідно зазначу, що серед улюблених дитячих забавок Бориса було конструювання кораблів. Це захоплення підтримував його батько, який, однак, був категорично проти мистецької кар’єри сина. Загальна економічна ситуація в Одесі після відміни режиму «порто-франко» виявилася малосприятливою. Невдовзі Вільям Едуардс збанкрутував і продаж більшості картин (фактично за безцінь) лише на короткий час поліпшив матеріальний стан сім`ї. Для дітей Едуардсів настали скрутні часи. У 1850-1860-ті роки сім’я Едуардсів мешкала в будинку диригента Котардо Розетті (знаходився по вулиці Ямській, нині Новосельського). Чимало будинків першої половини ХІХ ст. у цьому районі не збереглися і спроби знайти якісь конкретні відомості про адресу Едуардсів в Одесі у період дитинства Бориса на основі доступних документів не дали бажаних результатів.